Колись вважалося, що функція гліальних клітин обмежена структурною підтримкою центральної нервової системи (ЦНС). Однак, нові дослідження показують, що гліальні клітини — це партнери нейронів майже у всіх аспектах їх розвитку та функціонування. Гліальні клітини утворюють структурний і функціональний матрикс по всій нервовій системі. І цей матрикс з'єднується з краніосакральною системою (КСС). Тед Ванвір називає це злиття піагліальним інтерфейсом (ПГІ). У своїй книзі він запропонував модель, у межах якої ПГІ функціонує як біомеханічний зв'язок між КСС і нервовою системою та дає змогу краніосакальним терапевтам впливати на неї.
Знання про глію розширюють наше уявлення про центральну нервову систему, про те, як вона функціонує та відновлюється, що може відкрити нові можливості для допомоги пацієнтам у подоланні дисфункцій.